Урок № 17

Тема уроку

Риси класицизму і неокласицизму в архітектурі Північної Америки

Населення країни дуже строкате: європейці, що почали заселяти Північну Америку наприкінці XVI ст., кольорове населення – американські індіанці, чисельність яких за часів Колумба становила 5- б мли, метиси (нащадки білих та індіанців), африканці (нащадки переселених сюди рабів), мулати (нащадки від шлюбів білого та африканського населення), китайці, японці та ін.   Потрапивши до Північної Америки, всі вони надзвичайно швидко сприйняли англійську мову й культуру. Матеріальна культура Північної Америки розвивалася дуже стрімко.

Розглянемо найвизначніші пам’ятки культури Північної Америки.

Найдавніші пам'ятки художньої культури цього регіону – це вали й кургани, зведені із землі і каміння в штатах Огайо, Іллінойс, городища в Цінціннаті, Луїсвіллі та Сан-Луї. Археологи знайшли тут вази з прикрасами, курильні люльки з глини або каменю із зображенням голови людини, домашнє начиння, прикраси зі срібла тощо.

Після ліквідації рабства (1865 р.) почався період надзвичайно інтенсивного розвитку виробництва. І наприкінці XIX ст. США зрівнялися з провідними державами світу.

У колоніальний період панував класицизм. У період національного відродження – неокласицизм. Розквіт неокласицизму в США, який припав на 1780-1860-і рр. був тісно пов’язаний з політичним статусом молодої республіки. Один з найбільш впливових президентів Сполучених Штатів, Томас Джефферсон. Його проект Капітолію у Річмонді став першим в Америці суспільним будинком, який наслідував храмовій архітектурі. Будинок для засідань конгресу – Капітолій – розташований у серці США – Вашінгтоні. Нагадує велич Риму. Прообразом куполу є купол Св.Петра в Римі. На куполі стоїть 6-метрова статуя Свободи. Вага купола – 4 тис. тонни. Щоб не закривати будівлю, поруч відсутні інші забудови.

Будівництво будівлі Капітолію у Вашингтоні, де розміщується законодавча гілка американської влади, була найбільшим архітектурним замовленням свого часу. Форма основної будівлі складається з центральної ротонди, увінчаної більш пізіше вражаючим куполом, і двох крил з фронтонами та величезним ордером.

•                        На плані дещо зміненому при будівництві, видно центральний корпус і крила, в яких розміщені різноманітні, добре сплановані приміщення, включаючи напівкруглі будівлі Сенату і Палати представників.

•      Після пожежі 1814р. Капітолій потребував перебудови. Цією можливістю скористалися для створення двох нових «ордерів». Колони біля входу в Сенат мають форму тютюнового листя, в іншій частині будівлі використана форма качана і листя кукурудзи.

Ар-деко 

У першій половині XX століття з'явилася в архітектурі, декоративному мистецтві, моді та живописі мистецька      течія ар-деко       –  синтез модерну і неокласицизму. Відмінні риси — сувора закономірність, етнічні геометричні візерунки, розкіш, шик, коштовні сучасні матеріали (слонова кістка, крокодилова шкіра, алюміній, рідкісні породи дерева, срібло). Американських берегів воно досягло лише 1928 року, де в 1930-х перетворилося на Streamline Moderne — американізоване відгалуження ар-деко, що стало візитною карткою цього десятиліття.

    На початку ХХ ст. архітектура США позбавляється європейського впливу. Починають домінувати конструкції зі скла і бетону. З’являються перші хмарочоси. Один з найвідоміших того періоду 16-поверховий хмарочос Гарант-білдінг в Буффало  (1994) архітектора Луїса Саллівана.. 

Гарант-білдінг є експеримент, спрямований на естетичне освоєння конструктивної дійсності. Гарант-білдінг спроектований по установкам, яким тепер відповідає кожен правильно побудований офісний хмарочос: обов`язковий підземний поверх, який містить всі теплові та енергетичні комунікації, перший поверх віддається під громадські заклади, які потребують швидкого доступу з вулиці і великому просторі, а останній технічний поверх містить систему вентиляції.

    Один з представників стилю – Вільям ван Аллен – побудував у 1930 р. для відомого автомобільного концерну хмарочос – Крейслер білдінг. Має висоту 320 метрів. Протягом 11 місяців у 1930—1931 роках споруда вважалась найвищою в світі. Будували її швидко – 4 поверхи на тиждень. 38-метровим шпилем  із нержавіючої сталі хмарочос впирається в небо. На рівні 59 поверху над містом височіє емблема Крейслера – сталеві хромовані голові орлів.

 

     Свого часу будівлю було піддано критиці за «легковажний» дизайн, який відійшов від прямого і функціонального модернізму. Наприклад, нагорі є величезні сріблясті статуї у вигляді орлів. Але в цілому публіка приймала будинок із захопленням  і навіть давало прізвиська, одним з яких було «Красуня Манхеттена». Згодом хмарочос «Крайслер» був визнаний багатьма  як найвище архітектурне вираження епохи 1920-х років.   

           

 

 Емпа́йр-Сте́йт-Білдінг — хмарочос висотою 381 м (448 м з антеною), що  має 102 поверхи,           зведений     у  стилі ар-деко вокрузі Мангеттен міста Нью-Йорка, США.    Знаходиться будівля на П'ятій авеню між Західними 33-ю і 34-ю вулицями. Власником будівлі є 

компанія W & H Properties. Хмарочос Емпайр-Стейт-Білдінг став першою будівлею у світі, яка мала понад 100 поверхів.

    На Емпайр-Стейт-Білдінг встановлено велике число антен, через які ведеться теле- і радіомовлення. Ще 22 грудня 1931 року, всього через півроку після закінчення будівництва хмарочоса, з антени, встановленої на шпилі будинку, була проведена перша експериментальна передача телевізійного сигналу. Зараз вершину Емпайр Стейт Білдінг як базу для своїх передавачів використовують практично всі теле- і радіостанції Нью-Йорка.

    За весь час експлуатації будинку тут було здійснено понад 30 самогубств. Перше самогубство сталося відразу після завершення будівництва нещодавно звільненим робітником. У 1947 році навколо спостережного майданчика було зведено огорожу, тому що лише за три тижні тут було здійснено 5 спроб суїциду. У 1979 році міс Елвіта Адамс вирішила звести рахунки з життям і стрибнула з 86-го поверху. Але сильний вітер закинув міс Адамс на 85-й поверх, і вона відбулася переломом стегна. Одне з останніх самогубств сталося 13 квітня 2007 року, коли з 69 поверху викинувся адвокат, через невдачі у своїй професійній діяльності.

  Одна з найцікавіших споруд в Канаді, як зовні, так і всередині – королівський музей Онтаріо в Торонто. 

Це п`ятий за величиною музеєм північноамериканського континенту, відомий він своєю колекцією динозаврів і творів азіатського і африканського мистецтва. Але і сам по собі музей представляє архітектурний шедевр, створений Даніелем Лібескіндом. Будівля музею нагадує за формою фантастичних розмірів кристал, що складається зі скла і алюмінію. Він немов виростає зі старого будинку музею, прориваючи його. Ідея проекту і полягала в тому, щоб продемонструвати взаємозв`язок нашої історії, нашого минулого і сучасного світу.

Останнім часом про цей музей заговорили голосніше, так як архітектори знову здивували світ: нова частина будівлі, вибудувана за проектом Даніеля Лібескінда, складається зі скла і металу і зовні нагадує фантастичний предмет, величезний кристал, як би злітає вгору, слідом за своїми алюмінієвими вежами . Проект виявився дорогим ще на папері, але влада міста зважилися на такі витрати, багато в чому завдяки своїм мешканцям. Так, порядну частину всієї суми (близько 30 млн доларів) вніс бізнесмен Майкл Лі Чин, чиїм ім'ям проект і названий.                                                                     В цілому, Королівський музей Онтаріо включає в себе величезну кількість речей, які необхідно зберегти для майбутніх мешканців Торонто, Канади і всього світу. Таких предметів налічується вже близько шести мільйонів примірників. Краса, зібрана під одним дахом, дійсно представляє величезну цінність: і останки стародавніх динозаврів, і азіатські килими, вази, зброя, і картини знаменитих європейських художників, і статуї Будди.

    Починався Королівський музей з 1857 року, коли в училище, що готує майбутніх викладачів шкіл і коледжів, з'явилася невелика колекція творів мистецва. Зовні сховище пам'ятників мистецтва мало відповідати вмісту. Краще за всіх це зрозуміли архітектори Ф. Дарлінг і Дж. Пірсон. Вони в 1914 році запропонували свій варіант будівлі в неороманському стилі, який відмінно вписався в рамки не тільки канадського міста, а й в архітектуру всієї Північної Америки того часу. Сьогодні це красива будівля в Університеті Торонто, на перехресті двох вулиць Роад і Блур.

        Мандрувати  залами музею можна дуже довго. Античні скульптури, золоті монети, дорогоцінні камені, знайдені тут же, в Канаді, в краю Великих озер, вражають і привертають увагу відвідувачів надовго.

Сьогодні Королівський музей Онтаріо - це не просто склад старожитностей, але цілий навчальний центр для юного покоління, яке часто приводять сюди на уроки та екскурсії їх викладачі.

  

Ста́туя Свобо́ди (англ. Statue of Liberty, повна назва — Свобо́да, що ося́ює світ,— національний пам'ятник США, символ свободи, демократії та справедливості. Це одна з найзнаменитіших скульптур у США та у світі, часто звана «символом Нью-Йорка і США», «символом свободи і демократії», «Леді Свобода». Це подарунок французькихгромадян до сторіччя американської революції. Богиня свободи тримає смолоскип у правій руці і табличку в лівій. Напис на табличці свідчить «англ. JULY IV MDCCLXXVI» («4 липня 1776»), дата підписання Декларації Незалежності. Одна нога «Свободи» стоїть на розбитих оковах.

   У короні статуї розташовано 25 вікон, які символізують земні коштовні камені і небесні промені, що освітлюють світ. Сім променів на короні статуї символізують сім морів і сім континентів, як це вважається у західній географічній традиції. Загальна вага міді, використаної для відливу статуї, — 62 тис. фунтів (31 тонна), а загальна вага її сталевої конструкції — 250 тис. фунтів(125 тонн). Загальна вага цементної підстави — 54 млн. фунтів (27 тис. тонн). Товщина мідного покриття статуї — 3/32 дюйма або 2,37 мм.

   Висота від землі до кінчика смолоскипа — 93 метри (ця цифра включає підставу і п'єдестал).  Висота самої статуї, від верху п'єдесталу до смолоскипа — 46 метрів. Відвідувачі проходять 356 сходинок до корони статуї свободи або 192 сходинки до вершини п'єдесталу.

   Статуя була збудована з тонких листів міді, які карбувалися в дерев'яних формах. Сформовані листи потім були встановлені на сталевий каркас.

   З дня свого відкриття, статуя служила навігаційним орієнтиром і використовувалася як маяк.

   Зазвичай статуя відкрита для відвідувачів, як правило, що прибувають на поромі. З корони, в яку можна піднятися по сходах, відкривається великий вид на нью-йоркську гавань. У музеї, розташованому в п'єдесталі (і доступному на ліфті) знаходиться виставка історії статуї.

  

У канадських преріях на просторах Альберти переселенці з України створили найбільше у світі “пасхальне яйце” – Вегревільська писанка. Велика частина населення Веґревіля (до 40%) — україноканадці.

     Незвичайний пам’ятник встановлено у 1975 р.  Це друга за величиною у світі писанка —  заввишки 9,6 м, завширшки 6,5 м, загальна її висота – 11м. (Найбільший музей в формі писанки знаходиться в Коломиї, Івано-Франківська обл.).  Її вага 2270 кг, на розробку, виготовлення та встановлення незвичайного монумента затрачено 12 тис. годин часу, використано понад 2 т алюмінієвих конструкцій( з уламків літаків). Була створена як пам’ятник канадській кінній поліції. Яйце символізує мир і безпеку, які представники кінної поліції змогли забезпечити першим переселенцям з Івано-Франківської області у Канаді і їх нащадкам.

Велетенська Писанка зоріє в небесах, як душа України, краса України у канадському містечку Вегревіль. Так  канадці українського походження вшановують традиції своєї історичної батьківщини.

    Щорічний фестиваль "Писанка" проходить у перші вихідні липня, заснований у 1973 році. Фестиваль представляє:

·                 елементи культурного різноманіття (танцювальні гурт и, інструментальні гурти, вокалісти)

·                 відтворення побуту першої хвилі імміграції до Канади, демонстрація ткацтва та ковальства піонерів поселення

·                 Українська музика

·                 Забава (вечірній танець) з музикою "Коломийка"

·                 демонстрація народної творчості з інструкцією по створенню Писанки

·                 ярмарок

Швидке зростання міст на початку XX ст., мільйони іммігрантів зі Східної Європи, Скандинавії, Ірландії, Італії, багато з яких здобули славу цій країні, зробили Північну Америку країною гомінких вулиць Нью-Йорка і пустель, країною білосніжної усмішки, країною, де реклама канонізує спосіб життя її населення, країною, де все працює, не зупиняючись на ніч (хмарочоси, дивовижна архітектура яких не підпорядкована законам естетики, порожні офіси залишаються освітленими, машини серед білого дня їдуть із ввімкненими фарами)...

В американців розвинене почуття просторової свободи. Якщо європейці є вільними у своєму мисленні, то американці вільні у своїх діях. Рух – природний стан американця.

Культура в Америці – це простір, швидкість, кіно, технології...

Домашнє завдання

§ 2.3 ст.28-30