Мистецтво: листопада 2021

Урок № 14

Тема: Театри у стилі класицизму.

Розглянемо найвідоміші театри у стилі класицизму, що відносяться до архітектури Латинської Америки:

Колон у Буенос-Айресі (Аргентина)

Країна	Аргентина
Місто	Буенос-Айрес
Адреса	Cerrito 618
Назва на честь (епонім)	Христофор Колумб
Архітектор	Франческо Тамбуріні Вітторіо Меано Жуль Дормаль
Архітектурний стиль	еклектика (архітектура)^d
Власник	Педро Гарсія Каффі
Місткість	2487
Тип	Оперний театр
Відкрито	1908
Знову відкрито	2010

Театр Колумба (ісп. Teatro Colón) — оперний театр в Буенос-Айресі (Аргентина), один з найвідоміших оперних театрів у світі.

Сучасна будівля театру, друга під цією назвою, була відкрита 25 травня 1908 року після 20 років будівництва. Театр був закритий на реконструкцію в жовтні 2006 року. Його урочисте відкриття відбулося 24 травня 2010 року у рамках святкування двохсотріччя Травневої революції.

Театр розташований між дуже широким проспектом 9 липня (вулиця Серріто), вулицею В'ямонте, вулицею Лібертад (головний вхід) та вулицею Тукуман в центрі міста, на ділянці, де колись була розташована станція Західної залізниці Паркова Площа.

Площа театру 8 200 м². Зала для глядачів має форму підкови та вміщує 2487 сидячих місць (близько 4000 стоячих місць). Сцена розмірами 35,25 м завширшки, 48 м заввишки і 34,5 м завглибшки. Зала також відома чудовою акустикою.

До спорудження сучасної будівлі, оперні вистави проводилися в кількох інших театрах міста, серед яких найвідомішими були перший театр Колумба та театр Опери (ісп. Teatro de la Ópera), трупи яких переїхали до нового театру у рік його відкриття. Крім них в Буенос-Айресі існували театр Політеама та театр Колісео, відкриті в 1907 році.

З 1960 по 1963 рр. солісткою була українка Галина Андреадіс.

У театрі Колумба часто виступають й відомі іноземні трупи та співаки, а сам театр періодично виїжджає на гастролі, переважно до Монтевідео, Сан-Паулу і Ріо-де-Жанейро.

Інтер⎖єр оперного театру

Урок № 13

Тема уроку: Мистецтво Латинської Америки колоніального періоду

Ти пам'ятаєш, що історія розвитку культури Латинської Америки поділяється на три періоди. Повторимо це ще раз.

Розвиток культури Латинської Америки мав свою специфіку. З ім`ям Колумба традиційно пов`язують початок колонізації Нового Світу. Знищення індіанців, панівне становище іспанців дало шлях розвитку європейському стилю на території Латинської Америки. Можна виділити три основні компоненти майбутніх латиноамериканських націй: індіанці, європейці, а трохи пізніше і африканці, яких зробили рабами ; мова, якою говорила більшість жителів Латинської Америки була іспанська. 
Культура Латинської Америки представлена традиціями понад тридцяти країн, колишніх іспано-португальських колоній, розташованих на території від США до Антарктиди. Цей регіон охоплює Мексику, держави Центральної Америки, острови  Карибського моря та Південну  Америку. Це вражаючи барви природи, що надихають митців; неповторні традиції різних етносів, які дбайливо їх зберігають, поважаючи інші. Це таємниці унікальних цивілізацій майя, ацтеків, інків. Це й аргентинське танго, бразильський карнавал, архітектурні шедеври Мексики, колоніальна архітектура Парагваю, іспанська архітектура, перегони на каное в Пуерто-Рико, водоспади Венесуели. 
Європейська колонізація глибоко порушила індіанський світ. Конкістадори (колонізатори) проводили насильницьку християнизацію. Але релігійні традиції індіанців були несумісні з християнською культурою іспанців. Колоністи примушували місцеве населення працювати на них, але зустріли такий відчайдушний опір, що  почали масово знищувати індіанців. Те явище, яке сьогодні називають "зустріччю" Старого і Нового світів (Старим світом називають Європу, а ,Новим світом - Америку), спочатку являло собою жорстоке зіткнення, що закінчилося перемогою європейської цивілізації. Іспанський конкістадор утверджував свою культуру, свої цінності як переможець.  
Колонізатори прагнули знищити вщент культури місцевих народів і збудувати тут свою культуру. 
Тому однією з характерних рис колоніальної політики Іспанії в Америці — величезний розмах містобудівництва. За цілеспрямованим тотальним знищенням індіанської культури та ЇЇ матеріального носія — архітектури — здійснювалася майже небачена в історії за своїм обсягом програма спорудження церков, фортець, палаців, маєтків, міст. Через сто років після початку конкісти лише в іспанських колоніях поставлено 70 тис. церков і 5 тис. монастирів, засновано і зведено сотні міст.

КУско - столиця інків зараз.

Для раннього періоду латиноамериканської архітектури характерний «фортечний» стиль. Будівлі цього періоду монументальні: могутні стіни, зводи, що отримали широке розповсюдження, орнаменти, насичені арабськими деталями й мотивами. Постійні землетруси змушували шукати засоби для захисту будівель від завалів: будуються грубі стіни, зводи укріплюються каркасом із вигнутого кедра або повністю будувались з дерева. 
Стиль бароко, що панував у тогочасній Європі, був перенесений за океан у колонії. Своїм динамізмом, емоційною піднесеністю і декоративністю він виявився співзвучним етнічним традиціям аборигенів (місцевого населення), що і визначило своєрідність мистецтва колоніальної епохи у ХІV – ХVІІІ ст. 

Самобутнім зразком колоніального стилю бароко і шедевром католицької архітектури другої половини ХVІІІ ст. є комплекс споруд церкви Бон-Жезус-Конгоньяс (цеперекладається як "святилище Ісусас у  Конгоньясі  (місто в Бразилії),  бразильського архітектора і скульптора Алейжадінью. 

Кафедральний собор Успіня Пресвятої Богородиці в Мехіко – один з найбільших і найдавніших католицьких храмів у Латинській Америці. Після завоювання іспанцями столиці імперії ацтеків Теночтітлана конкістадори зруйнували індіанський храм і з каменів зруйнованого святилища на тому самому місці побудували християнську церкву. Через півстоліття тут почали зводити нову базиліку за проектом Клаудіо де Арсін`єга. Будівництво тривало понад два століття (1573-1813). Унікальний зразок колоніальної архітектури поєднує риси різних стилів: готики, ренесансу, бароко, класицизму. Фасади собору оздоблені багатими порталами в обрамленні колон і статуй. 

У цей період в іспанських і португальських колоніях в Америці, як і метрополіях, католицькі храми були центрами музичної культури. У них звучали духовні твори у супроводі органа. 

Собор санта Приска (святої Прісцили) у Таско (Мексика)
Головною ознакою колоніальної архітектури стало застосування декору, щр поєдноував у собі різні стилістики.

Виникнення місцевих художніх шкіл у колоніальній Латин-ській Америці припадає на XVII століття, а розквіт — на XVIII століття. В колоніальний період у Латинській Америці домінував культовий живопис, проте, окрім картин релігійної тематики, що оздоблювали храми, художники досить часто писали портрети відомих церковників, віце-королів, губернаторів провінцій, членів їхніх родин. Натюрморт і побутовий жанр з'явилися значно пізніше, лише в середині XVIII століття, і були поширені меншою мірою (переважно в Мексиці). 
В XVI столітті латиноамериканський живопис зазнавав в основному впливу італійської школи; у XVII — на початку XVIII століття — іспанської, яка розквітла там у цей період; в середині XVIII століття в ній з'являються риси, запозичені з французького живопису. 

Стінопис монастиря Сан-Мігель у АктОпані (Мексика)

Д/З
Зроби конспект цього уроку, познач у ньому оосбливості латиноамериканського мистецтва у колоніальний період (на оцінку до 9 балів). На 10 балів: скласти перелік видатних витворів мистецтва Латинської Америки (колоніальний період), з фотографіями.
На 12 балів - зробити опис одного з цих витворів.